Пошук по сайту:



Опитування щодо роботи пересувних відділень зв’язку:
 
Як ви оцінюєте роботу пересувних відділень поштового зв’язку?
          
 
Наскільки ви задоволені графіком роботи пересувних відділень поштового зв’язку?
          
 
Наскільки вас задовольняє культура обслуговування?
          

переглянути результати »



Міністерство інфраструктури України

Генеральна дирекція УДППЗ Укрпошта

16.09.2016
"Вуйку відбий депешу куму у Львів"

 «Вуйку, відбий депешу до кума у Львів, що народився хлопчик у Івана!». Так, напевно, мешканець Чернівців пропонував скористатися новим телеграфним зв’язком 150 років тому.

 А чому «відбий»? А тому, що люди бачили як стукотить телеграфним ключем Морзе телеграфіст, а згодом відбивав по клавішах букводрукуючого апарату «Юза» саме дерев’яними молотками, а не пальцями. При цьому телеграфіст ногами натискав педалі для приведення в дію обертання друкуючий механізм.

За даними професора Василя Ботушанського  перший телеграфний зв’язок у Чернівцях з’явився у 1855 році, сполучивши місто зі Львовом і далі – з Віднем. Незабаром Буковина була охоплена мережею телеграфних дротів. За 15-20 років телеграф з’явився у Сучаві, Берегометі, Чудеї,  Цурені, Садгорі, Новоселиці, Вашківцях, Боянах, Череші, інших селах.

До кінця ХІХ століття було близько 100 телеграфних пунктів. А до 1913 року – 149. Згодом телеграф почав витісняти телефонний зв’язок.

 Мало відомостей збереглося про типи телеграфної апаратури. Основною була апаратура Морзе, потім  літеродрукувальні апарати Юза, Бодо, що працювали на міжміських магістральних зв’язках. Збільшувався потік телеграм. Так на початку ХХ століття лише на столицю Австро-Угорської імперії обмін становив 250 телеграм на добу.

 Після Другої світової війни на телеграфі протягом 10 років основним видом зв’язку була морзянка – з усіма райцентрами й сусідніми обласними центрами: Станіславом, Проскуровим. У п’ятдесятих роках стали з’являтися взяті з армії стартостопні літеродрукувальні апарати СТ-35. Якщо раніше на телеграфі були спеціальності морзистів і бодистів, то тепер з’явилася спеціальність ЕСТистки, що працювала десятьма пальцями рук на клавіатурі, дивлячись тільки на текст телеграми (на зразок роботи "наосліп" на друкарській машинці).

До початку 60-х років і райцентри перейшли на роботу з СТ-35. У той самий час уся телеграфна апаратура була переведена на міжнародний код №2. З’явилися приставки з перфоратором і трансмітером для передачі телеграм з перфострічки. Потоки телеграм збільшувалися особливо в передсвяткові дні. Новорічне навантаження в 5-8 тис. телеграм на добу для Чернівецького телеграфу було непосильним. Задля допомоги залучали навіть солдатів-зв’язківців військових частин гарнізону. Слово в телеграмі коштувало 3 копійки, й у касах стояли черги.

Була збільшена швидкість передачі СТА з 380 оборотів на хвилину до 400, лінії зв’язку почали ущільнюватися тональним телеграфом. Спочатку телефонний канал ущільнювався 12-ма телеграфними каналами, потім – до 16, 24 і до 60 каналів. В 60-і роки почала створюватися мережа абонентського телеграфу – АТА, шляхом установки телетайпів на підприємствах, установах, заводах та установки на телеграфі декадно-крокової станції. У 1963 році у Чернівцях встановлена станція АТА 20/80.

Фототелеграф з’явився в Чернівцях 1963 року.Аапарат «Нева» включався за вимогою в телефонний канал й обробляв напівтонові фотографії, креслення, письмові факсимільні повідомлення, приймаючи їх на звичайному чорно-білому фотопапері із проявленням, фіксуванням у хімреактивах. Приймалися знімки для місцевої преси з Москви, Києва.

 У 1967 році відбулося переселення телеграфу з будинку поштамту до відбудованого будинку поруч зі старою міською АТС-2 на вулиці Університетській, 5.

Керівник відділу електрозв’язку в облуправлінні Петро Васильович Аристов був ентузіастом по впровадженню нової техніки з усіх видів електрозв’язку: телефонного, телеграфного, телевізійного, радіо. Чернівецька область була в числі передових за оснащенням новою технікою й за розвитком засобів зв’язку.

 Аристов П.В. доручив мені як  інженерові АТА  скласти проект станції АТ-ПЗ-ПД який був схвалений колегією Міністерства зв’язку УРСР. У Ризі на заводі ВЕФ була замовлена станція на координатних з’єднувачах, і 1974 року її отримали для монтажу. У 1975 році вона була змонтована й здана в експлуатацію; це була третя подібна станція в Україні. Пропрацювала  27 років.

 Подальший розвиток телеграфної галузі в Україні та в Чернівецькій області, зокрема, відбувався за однотипною ідеологією розвитку місцевого та міжміського телефонного зв’язку. Тобто, на зміну комутаційному обладнанню на базі електромеханічних реле прийшло широке застосування квазіелектронних та повністю електронних з’єднувачів у нових поколінь телеграфних комутаторів

 Замість релейної (на базі МКС) телеграфної станції АТ-ПЗ-ПД у напрямках міст, відділень і районів з 1986 по 1991 роки діяв апаратно-програмний комплекс «Електроніка» – НЦ-32, з 1991 року почав діяти електронно-комутаційний комплекс ЕТК-КП-2, а з 2004 року в роботі телеграфна система ЕТК-КП-2 «Глобус», через яку і здійснювалася передача та прийом телеграм як в межах області, так і за її межами. Середньомісячний обмін телеграм тепер складав десь 10-12 тисяч одиниць.

Постійно відбувалася модернізація кінцевого телеграфного обладнання. На заміну стартостопним телеграфним апаратам в період з 1987 по 1997 роки широко використовувалися електромеханічні та електронні апарати: РТА-80 (1986-1991 рр.), Т-100 (1987-1997-2005 рр.), F-200 (1984-1991-2005 рр.). Швидкість телеграфування складала до 2600 знаків в хвилину.

Заміна обладнання відбувалася поступово. Тому протягом певного періоду одночасно діяли і новітня, і вже застаріла техніка.

У 2000 році в райцентрах і на міських відділеннях зв’язку було встановлено обладнання «Гіацинт» (ЕТК-РВЗ), яке поєднувало в собі електронний телеграфний та касовий апарати. З 2003 року в якості кінцевого обладнання і в складі обладнання «Глобус» використовувалася апаратура «Елко». Традиційний телеграфний апарат практично перетворився на звичайний персональний комп’ютер з телеграфним модемом.

У наші дні телеграфна галузь на Буковині поступово зменшує свої обсяги. Незважаючи на те, що сучасні засоби передачі інформації (електронна пошта, стаціонарна та мобільна телефонія, відеозв’язок) начебто більш зручні та швидкі порівняно з традиційною телеграмою, але статус документального зв’язку має саме телеграма. Саме телеграма може бути прийнята як доказ, наприклад, в арбітражному суді, як юридично повноцінний документ, чого не можна сказати про факсограму або електронну пошту. Тому є чимало підприємств, зокрема в Чернівцях, які мають кінцеві телеграфні термінали для передачі та прийому телеграфної кореспонденції – з огляду саме на документальність такої інформації – і не збираються відмовлятись від послуг телеграфного зв’язку.

           Герман МОЛОТКІН,

колишній старший інженер телеграфу Чернівецького обласного управління зв’язку.

На знімках: Г. П. Молоткін; Г. П. Молоткін (зліва) та інженер П. О. Шевченко























Кур'єрська доставка

Власна марка



 
Copyright © 2008-2016, всі права на зміст та зображення захищені,
ЧД УДППЗ «Укрпошта»
 Лічильник BEST.cv.ua
Розробка веб-сайту:
Студія COM.CV.UA